Несколько советов родителям дошкольников и младших школьников

Подумайте, за что вы любите своего ребенка, чем он вам дорог, что он умеет делать и на это обращайте постоянно свое и его внимание. Хвалите его за самую маленькую победу: за то, что он съел всю кашу, хорошо причесался, аккуратно и красиво повязал шарф (хотя это может быть и не совсем так). Дайте ему постоянное ощущение, что он любимый ребенок, несмотря на его неудачи и неуспехи.

Будьте честными. Дети очень чувствительны ко лжи. Своим обманом вы поощряете к этому детей. Одна мама, когда курила, закрывалась в туалете от своей дочурки. Она не хотела, чтобы девочка брала плохой пример. Когда девочка достигла тринадцатилетнего возраста, то именно она первая закурила среди компании сверстниц. У подруг тоже были курящие мамы, но они не прятались от детей, а старались объяснить им, почему детям и подросткам нельзя курить!

Оценивайте уровень развития успехов ребенка. Постоянно подмечайте его малейшие успехи, поощряйте за них. Избегайте длинных объяснений или бесед. Старайтесь вовремя уловить изменения в ребенке и понять, почему это с ним происходит, в чем причина.

Уважайте в ребенке индивидуальность. Не заставляйте его делать именно так, как вы считаете нужным. Дайте ему свободу самостоятельного поступка, ограниченную шипим тактичным контролем. Например, ребенок не хочет делать уроки, а хочет гулять или смотреть телевизор. Скажите ему: "Конечно, ты вправе сам решать, что тебе делать и когда. Просто я приготовила тебе сюрприз, который хотела показать после того, как ты сделаешь уроки. Что ж, придется сюрприз отложить". Вы можете возразить нам, где набрать столько "сюрпризов". Но все дело в том, что этот сюрприз вам понадобится ненадолго — пока ребенок не привыкнет и не поймет необходимости делать сначала уроки (примерно 3-4 недели). В роли "сюрприза" может выступать простиая сырая картошка, упакованная в обычный пакет, но привязанная на веревочку, с которой ребенок ее должен срезать с завязанными глазами. Попробуйте это сделать и увидите, что получится! Ваш "сюрприз" будет висеть 5-7 дней, в течение которых ребенок будет сгорать от желания узнать, что там. Или ребенок, собираясь в детский сад, не хочет одевать одежду, приготовленную вами. Предоставьте ему самостоятельно решить этот вопрос. Пусть даже решение будет не очень правильное (надеть носки, а по колготки), и у ребенка на это уйдет много времени (а вы торопитесь на работу). Постепенно (5-9 месяцев) он научится очень быстро делать это с учетом различных факторов — погоды, цветовой гаммы одежды, ее удобства и пр. Но главное — он будет учиться сам решать вопросы и испытывать результаты этого решения на себе. Он будет учиться понимать связь между тем, что он делает, и что он потом будет чувствовать.

Никогда не оправдывайте свой крик на ребенка, невозможность оказать ему помощь, внимание занятостью, делами по дому, на работе. Разве он виноват в том, что его мама, папа, бабушка — все заняты и никому нет дела до него? Он ведь такой маленький и беззащитный перед вами. Он — ваше творение. Так будьте вместе с ним, а не врозь! Старайтесь сделать так, чтобы начатая ребенком работа (игра, рисование, чтение книжки...) была доведена им до определенного завершения: дорисовал рисунок, дочитал страницу книги и т.д.

Учите доводить начатое дело до конца! Это очень организует малыша и легко ему дается. Упустив этот момент, вы рискуете тем, что ваш ребенок привыкнет "перескакивать" с одного дела на другое, с одной книги на другую. Надо уметь дозировать работу, учитывать ее трудность. Сознание выполненного дела доставляет ребенку большую радость, особенно если вы это отметите: "Как, ты уже все прочитал (убрал игрушки, нарисовал...)? Какой ты у меня молодец! Повторение "ситуации радости" будет вызывать у него желание завершить начатое дело. Если же ребенок не хочет доводить дело до конца — сядьте с ним и помогите. Для этого требуется 1-2 минуты и ваше участие: "Давай попробуем вместе. Смотри, как легко ты это можешь делать!" Когда мы задаемся вопросом, что самое желанное для маленького ученика, мы понимаем, что это понимание любимых родителей, и, особенно, доброе понимание, являющееся важным фактором формирования поведения. Помня об этом, родители должны серьезно относиться к тому, как и на что они обращают внимание в общении со своим ребенком. Одним из сильнейших мотивов поведения ребенка является желание сделать так, чтобы его родители заметили, похвалили то, что он сделал. Ребенку нужна похвала родителей.

И еще одно. Он хочет быть похожим на своих родителей и старается во многом подражать вам. Ребенок замечает и запоминает все события, которые вызвали вашу довольную улыбку, одобрительный кивок головы. И напротив — его очень ранят высказывания, замечания по поводу его неуспехов. Очень важно научить ребенка распределять свое время, планировать, что и когда он будет делать. Для этого полезно завести дневник и дать ребенку возможнсть в течение недели пронаблюдать, как он проводит свои часы и минуты. (Было бы неплохо, ест бы для начала и вы просчитали свое время: на что оно уходит, чтобы выяснить ваши приоритеты.) Этот дневник поможет вам узнать перегрузку ребенка, его свободные паузы, резерв времени, который вам и понадобится. Желанный результат должен заключаться в таком распределении времени и сил, когда бы начатое дело с наибольшей вероятностью благополучно завершилось.

Из книги: Худенко Е.Д. и др. Как научить ребенка думать и говорить

 

 

 

Правило 1: дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель. Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Інакше, замість того щоб слухати вчителя, він велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не меншого 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля.

Правило 2: портфель треба збирати щодня. Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежите, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидав сміття і складав назад в портфель тільки необхідні речі.

Правило 3: нічого зайвого. Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості. По санітарних нормах, що діють, більше трьох кілограмів піднімати перво- классникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів, в ранці першоклашки обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. В результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім він буде це робити самостійно.

Правило 4: гігієнічне приладдя. Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади. Тому в портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладете її в непрозорий пакет.

Правило 5: окремі контейнери для їжі. Практично у всіх школах дітям недостатньо стандартних шкільних сніданків і батьків просять давати дитині з собою додатковий сніданок - декілька бутербродів, сік і печиво. Незалежно від того, яку їжу ви даватимете дитині, для неї потрібні спеціальні контейнери з кришкою, що щільно закривається. Часто батьки упаковують їжу у фольгу або в поліетиленові пакети. Але упакована таким чином їжа може розкришитися. До того ж, якщо носити її без контейнера, весь вміст портфеля пропахет їжею. Поясните дитині, що, перекусивши, він повинен всі обгортки і порожні пакети покласти назад в контейнер і щільно закрити його.

Правило 6: іграшки залишаються удома. Іграшкам в портфелі робити нічого. Якщо дитина дуже наполягає, домовитеся, що він діставатиме іграшки з портфеля тільки на зміні, а перед початком уроку знову прибере їх в портфель. Можна, наприклад, укласти угоду, що при першій скарзі вчителя з приводу ігор на уроках - іграшки залишаються удома.

Правило 7: мінімум дорогих речей. Питання, давати чи ні дитині в школу мобільний телефон, до цих пір залишається спірним. Мобільний телефон (і інші дорогі речі) не є предметами першої необхідності. У більшості шкіл у вестибюлях встановлені безкоштовні телефони-автомати. В крайньому випадку дитина може подзвонити з канцелярії або з пункту охорони. Якщо ви все-таки вважаєте, що телефон йому необхідний, поясните йому, що на час уроків необхідно відключати звук і прибирати телефон в портфель. Крім того, необхідно пам’ятати, що телефон може загубитися або бути вкраденим. Це відноситься і до наручного годинника, який діти часто знімають на фізкультурі і забувають надіти.

         

Поради класовода батькам

• Навчаючи дитину калiграфiчно писати, необхiдно враховувати її iндивiдуальнi особливостi: нахили, особливостi зору (короткозорiсть, далекозорiсть), вiдхилення в моторицi (тремтiння пальцiв, посмикування руки пiд час письма i т. iн.).

• Кожне заняття починається з перевiрки правильностi сидiння дитини, положення ручки або олiвця в руцi, розмiщення зошита на партi або столi та його перемiщення пiд час письма. Це сприяє профiлактицi порушення постави i зору дитини, пiдвищенню працездатностi, формуванню правильного та швидкого письма.

• У процесi занять звертайте увагу на те, наскiльки чiтко дитина обводить контури фiгур, лiнiї вiзерункiв, малює i пише злiва направо.

• Пiд час роботи над написанням лiтер звернiть увагу дитини на елементарний склад букв, допоможiть їй видiляти найпростiшi графiчнi одиницi, проведiть ритмiчне прописування цих елементiв спочатку в повiтрi, а потiм за допомогою ручки.

• Орiєнтуйте маленьких школярiв на правильне з’єднання букв у складах, на дотримання нахилу пiд час написання букв i слiв.

• Навчайте дiтей писати чисто, без помарок, не заходити на поля, не обводити букви двiчi. Таке письмо сприятиме вихованню охайностi, працьовитостi, сумлiнностi та старанностi у виконаннi будь-якої роботи.

• Виконуючи з дитиною роботу з написання слiв, нагадуйте їй про лексичне значення слова та необхiднiсть дотримуватися правил орфографiї.

• Пам’ятайте: безперервне письмо не повинно тривати довше п’яти хвилин.

• Через кожнi 7 - 10 хвилин роботи з прописами необхiдно проводити фiзкультхвилинки тривалiстю 1,5 - 2 хвилини, а також спецiальнi пiдготовчi вправи для розвитку пальцiв, кистi, передплiччя руки.

• Формування графiчних навичок — процес складний i тривалий. Дитина, зображуючи найпростiшi елементи тiєї чи iншої букви, докладаї максимум зусиль, емоцiйно переживає свої невдачi. Тому необхiдно враховувати настрiй дитини, вчасно приходити їй на допомогу.

• Не забувайте похвалити дитину, заохотити її стараннiсть.

• Ваша постiйна увага, пiдтримка та активна допомога в оволодiннi навичками письма нададуть дитинi впевненостi у своїх силах i можливостях.